Міфологема золотої очеретини

Міфологема золотої очеретини

Найдавнішим і найпоширенішим зразком броварського язичницького фольклору передтрипільських часів є легенда, початок якої можна віднести до часів палеоліту: «Колись пливла по річці (Десні) цариця на золотому човні. Знялася буря, і цариця впустила у воду свою дитину. І прокляла вона це місце, тому чиста вода річки стала гнилою, болотом». Ці події пов’язують із броварським болотом Оврут (Урут). Воно визначне тим, що про нього, чи не єдине в Російській імперії, згадується в географічному словнику Максимовича за 1801 рік. І вже цей факт наштовхує на роздуми.

 За Максимовичем, болото Оврут простяглося на 25 верст. Сьогодні воно є основою заповідного Залісся. У давнину тут, під корінним берегом із тридцяти-сорокаметровими кручами-урутами, протікала билинна ріка Настасія (Дана-ста), яку сьогодні ми називаємо Десною. Води її вирували під самою горою – тут було глибоке, до 12 м, річище. Люди називали це місце Оврутом. Врут – від давньослов’янського «швидка, вируюча вода». Аналогічні назви: місто Овруч (Вручний) і південно-слов’янське слово «врутак» – джерело. Гідродинамічний удар давнього цунамі – прориву вод Дніпра – був такої сили, що утворив крехаївський і куренівсько-подільський амфітеатри заплави.

В епоху палеоліту сталася природна катастрофа, і Десна по заплаві відійшла від корінного берега на 5-6 км, а колишнє річище перетворилося на гниловод, заросло торфом. Ця природна катастрофа стала трагедією для людей, які жили на березі річки, і, мабуть, тоді народилася легенда релігійно-філософського змісту – архаїчний епос мешканців древніх торфовищ.

Удалося датувати цю легенду. Річкова протока заросла шаром торфу від 6 до 12 м, а в середньому – 7-8 м. Площа торфовища – 4833 га. Поклади торфу становлять понад 60 млн. куб. м. Науковці стверджують, що торф наростає зі швидкістю 1 мм за рік. Товщина шару в 7-12 м відповідає проміжкові часу в 7-12 тис. років. Отже, катастрофа на Десні сталася понад 7 тис. років тому, точніше – за часів дотрипільських поселень палеоліту Дарниці, Пухівки, Євминки, коли люди жили поблизу бистрої води і ними було вживане слово «оврут». Приблизно таку саму дату можна вивести, якщо врахувати підмив берега і зміщення русла річки на захід (1,5 м за рік) за рахунок обертання Землі. Сьогодні помітні три річища Десни – прарусло Оврут, Любич і власне  Десна.

Із книги «Про золоту очеретину»