Володимир Гузій
Володимир Миколайович Гузій -
дослідник, автор 4 видань про історію нашого регіону (Київщину, Чернігівщина)
Володимир Гузій: «Я не задоволений жодною своєю книгою. Хочу написати ідеальну»
«Не так важливо СКІЛЬКИ, важливіше – ЩО за книжки», – вважає автор 4 унікальних видань із історії Київщини та Чернігівщини дослідник Володимир Гузій. У перших числах вересня світ побачила 5 диво-дитина Володимира Миколайовича – «Про золоту очеретину». Автор каже, що ця робота могла б бути «шухлядною», як і його унікальне об’ємне генеалогічне дослідження близько тисячі броварських родин (адже ні влада, ні меценати не підтримали ідею видання книги про історію родин Броварів), якби його роботою не зацікавилася шеф-редактор «Старого центру» Олена Слизюк та депутат міської ради Павло Різаненко. Безпосередньо останній - інвестував у майбутнє свого народу, вважає Володимир Миколайович. «Про золоту очеретину» - окреме, доповнене видання однієї з перших книг В. Гузія «Золота очеретина», що стала своєрідною провокаційною розвідкою. Саме з виданням «Золотої очеретини» Броварщина отримала неоціненний скарб – історію сіл та селищ району, кожного, навіть найменшого хутірця та кутка.
«Усе почалося з легенди про Золоту очеретину, яку я чув з дитинства, - розповідає дослідник. - Золота очеретина – багатопланова. Це і послання з часів неоліту наших предків; і тема повернення з небуття; ідея відродження, воскресіння з мертвих; і рослинний бог – Лотос, з якого народилося все живе. Коли їхав із Семиполок на Київ, побачив вказівник на сусіднє село Рожівка. Я вперше почув про це село. Було соромно, адже ми багато знали про Бразилію чи Китай, а про сусідні села - нічого. Коли я розпочинав роботу над «Золотою очеретиною», не було ніякої історії – ні Броварів, ні Броварщини. А історія ж наших сіл не поступається ні Єгипту, ні Китаю».
Віднедавна святий Микола Святоша оберігає землю і людей Києво-Сятошинського району. Дякуючи дослідженням Володимира Гузія 300 тисячне населення Києво-Святошинського району дізналося власну історію, яку автор виписав у 500 сторінок - «Про землю і людей Святошинських». Це перша книга автора, яка підкорила читача глибиною дослідження. «Опис землі Козелецької» - ще одне вагоме видання Володимира Миколайовича . Спільнота Чернігівщини високо оцінила громіздку роботу, де описано історію 110 населених пунктів Козелецького району. Та жодною зі своїх робіт автор не задоволений (адже постійно доводиться працювати в «авральному» режимі). Дослідник мріє написати ідеальну книжку. Мріє, що історія Голосіївського району міста Києва буде саме такою.
Себе Володимир Миколайович просить не називати «краєзнавцем», каже, що це нижча форма дослідництва, адже краєзнавець часто не несе відповідальності за те, що пише. «У нас нема кому досліджувати історію окремого села чи хутора, - каже В. Гузій. - Професійні історики працюють тільки над окремими темами для своїх дисертацій. І ніхто не думає, що лише на місцевих фактах можна оцінювати загальну історію України». Дослідник каже, що нам неабияк повезло, адже живемо в священному трикутнику – між Черніговом, Переяславом і Києвом. Це - «маточна» земля, з якої пішла вся Київська Русь.
«Мені сумно, коли в українській історичній енциклопедії пишуть, що Броварі заснував князь Ярема Вишневецький. Це дурниця. У той час, коли відбувалося заснування Броварів, Вишневецькому було 20 років і володіння його були за Прилуччиною. На жаль, історики не знають, що було паралельне поселення на Поділлі. І звалося також Броварі. Там і була фортеця Вишневецького».
Броварщина – надзвичайно цікава земля, каже дослідник. І кожен, хто поважає себе, просто зобов’язаний вирушити в подорож Броварщиною, щоб на власні очі бачити пустелі й ті ж самі гори Карпати. Вони насправді у нас є! Де вони знаходяться; яка кров насправді тече в наших жилах; де можна дізнатися свій родовід та етимологію свого прізвища; хто насправді заснував Броварі й що мало б насправді бути на гербі нашого міста; як правильно писати «Бровари» чи «Броварі», - відповіді на ці та інші запитання знаходьте у відеоінтерв’ю з дослідником історії Київщини та Чернігівщини Володимиром Гузієм.
Соломія Мальована