... коли цими місцями їхала цариця Катерина II, то тут палили ліси і стояли великі дими. І тоді цариця сказала: «Яка велика димерка». З легкої царської руки матушки-хрещениці і пішла нібито назва села. У деяких переказах мовиться вже не про російську царицю, а про якусь королеву, яка назвала село на горі Великою Димеркою, бо тут добували деревне вугілля і стояли великі дими. Російська цариця бувала і в Семиполках, і в Броварях, а народний переказ про цей час зберігся лише у Димерці.
Та Великою Димеркою село стало після революції, а просто Димеркою воно називалося ще за двісті років до Катерини II. Цариці-королівни - то лише казковий сюжет, який свідчить, що походження назви села забуто. Достовірнішим є переказ про великі ліси, які росли тут, і про спалювання лісів місцевими жителями. Тут добували поташ, селітру, дьоготь - усе палили і палили чи й не щодня. І люди, які їхали дорогою, казали, що тут живуть димарі. Звідси й назва села Димерка. В одному з переказів розповідається, що димерці першими з жителів навколишніх сіл почали ставити... (більше інформації у книзі В.Гузія «Про золоту очеретину», щоб її придбати, дзвоніть 0934015344, пишіть!)
